Допомога людям – моє життя
Мене звати Наталя і я очолюю ГО Милосердя Маловисківщни. Разом з іншими волонтерами організації допомагаємо та підтримуємо літніх людей, дорослих. Також надаємо допомогу дітям, хворим дітям та дітям інвалідам та допомагаємо дітям сиротам. Вже два роки наша команда відвідує наший місцевий будинок інтернат. За цей час ми з цими дітками познайомилися та зав’язали дружні стосунки. Ми були дуже приємно здивовані. Вони відкриті та щирі, кожен по різному, але… В кожного з них є своя історія, кожен з них є вже сформована особистість, не на свій вік вони дорослі (так можна сказати). Ми відвідуємо їх один раз в тиждень, і віримо, все що для них проводимо (уроки, психологічну підтримку, різні тренінги, ігри) змінить їх життя на краще, і є підготовкою до вступу у доросле життя.
Волонтерство змінило моє життя
Я навчалась в ліцеї Сфери Послуг, отримала професію кухар. Життя моє було робота-дім. Але через 10 років все почало змінюватися. Я почала допомагати волонтерам.
Пройшло ще 5 років і ми з нашою командою створили свою благодійну організацію (свій благодійний фонд). Але перед цим відбулася дуже цікава історія, яка змінила моє життя назавжди. В мене є друзі. Це чоловік, дружина та троє дітей. Чоловік упав з будинку 4- го поверху, отримав шийний та грудний переломи. На той час вони жили в Черкасах, знімали квартиру. Після такої травми вони повернулися назад на батьківщину, у власний будинок. Всі друзі та знайомі почали їх підтримувати. Сергій після такої травми нічого не відчував до грудного відділу.
Він постійно лежав, навіть руку підняти для нього це була неймовірна біль. Ми почали їх відвідувати. Мене почав дуже тривожити його психологічний стан, він просто зневірився, дружина після 7-ми місяців лікарні також втомилися. Почавши шукати інформацію в інтернеті виявилося, що він повинен був пройти реабілітацію, але так як коштів не було він її не пройшов. Знайшовши вправи фізичної реабілітації, підібравши іх для нього індивідуально, ми склали невеличкий графік та почали працювати. Через тиждень він почав підіймати руки самостійно, а через три тижні ми спробували сісти в інвалідний візок, і в нас вийшло. Насправді першого разу це було не довго десь 1 хв., але це був дуже великий прогрес. І я зрозуміла, що в житті є люди які підтримують, неважливо яка ситуація, це дуже мотивує. І тоді я зрозуміла, що допомога людям, дітям, сиротам – це моє покликання.
Що для мене волонтерство
Можливість допомогти змінити іншим людям життя на краще.
Коли ти підтримуєш людину в тяжкий період її життя, проходиш з нею всі перепони, тобі це приносить радість. Це можливість віддавати любов іншим.